Головна / Медіа-центр / Інтерв’ю / Олександр Педан: Я кинув курити тому, що не люблю бути залежним

Олександр Педан: Я кинув курити тому, що не люблю бути залежним

]]>Печать]]> E-mail
Ведучий «Підйому» Олександр Педан в житті виглядає ще молодшим, ніж ми звикли його бачити на екрані. Приємний співрозмовник, після спілкування з ним розумієш, чому його кар'єра ведучого йде в гору - він працьовитий, по-життєвому мудрий та «сам себе зробив».

Він з'явився як ведучий «Comedy Club», а сьогодні його «зірковий час» - він ведучий одного з головних телевізійних ранкових шоу України «Підйом».

В інтерв'ю Олександр розказав, чому він увесь час приховував, що в нього є дружина та донька, як в новому сезоні зміниться програма «Підйом», а також про те, як він кинув курити та чому куріння стає все менш модним серед українців.

- Розкажіть про свою сім'ю, про батьків ?
Мама з батьком познайомилися в танцювальному ансамблі при університеті. Тато за освітою, здається, інженер, але був керівником ансамблю народного танцю «Поділля».
Я третій син в сім'ї, наймолодший, 82-го року народження, середній брат Віталій - 78-го, найстарший Андрій - 74-го.

- Якісь яскраві картинки з дитинства пригадуються?
Найперший спогад, як спалах. Ми жили в однокімнатній квартирі вп'ятьох, хтось на розкладушці, я - в дитячому ліжечку. Пам'ятаю, як всі, дивився футбол.
Ще пригадується, коли мені було років 5-6, по сусідству жила дівчина Люба, в якої була собака, і в мене була собака. Ми разом гуляли з цими собаками. Напевне, якесь перше кохання зароджувалось. Дуже було романтично. З нею ми дружимо і досі

- Розкажіть про своїх домашніх улюбленців докладніше?
В мене спочатку був ердельтер'єр Сенді, потім була собака-боксер Брігітта. А у мами завжди були пекінеси. Навіть іноді до неї не можна було зайти в кімнату, тому що вони були, як маленькі леви, і не пускали. Я більше любив великих собак, яких вважав розумнішими, їх можна було дресирувати, гуляти, ходити з ними на величезні відстані. Вдячний батькам за те, що вони дозволили мені тримати собак. Поки зараз я не маю змоги тримати тварину, можливо потім.

- Як Вас виховували батьки?
Я був дуже спокійний, це дозволяло менше за мною слідкувати і менше мені приділяти уваги в певному сенсі. Коли мене принесли з пологового будинку, я навіть не плакав, і мама постійно заглядала, чи зі мною все гаразд. Крім того, вони зробити дуже правильний вчинок - віддали мене в школу мистецтв. Я пам'ятаю: другий клас, мої друзі пішли, і я теж захотів. Театральне відділення було моїм основним профілем. Там викладалися і сценічна мова та рухи, і вокал, і хореографія... Навіть на сопілці грав три роки. Паралельно з цим я ходив на танці в ансамбль, в якому мій батько був художнім керівником.

- Це був шлях, який і вивів вас до КВК?
В класі 9-му зі своїми однокласниками я створив свою команду КВК в школі. Спочатку виграли шкільний чемпіонат, потім на міських конкурсах вигравали. В останніх класах був період, коли я грав водночас за три команди з різних вузів, які були суперниками.
В шкільних командах я був капітаном команд. В телевізійну команду «Три товстуни», де Дядя Жора був капітаном, мене спочатку взяли як танцюриста. Я стояв в задній лінії, але за рік перейшов в першу п'ятірку акторів.

- Які Ваші здібності допомогли Вам пробитися?
Напевно, бажання і наполегливість. Так, в мене були хореографічні дані, певна театральна основа. Але дивлячись на гравців КВК, розумієш, що це зовсім не обов'язково. Головне - прагнути і досягати. Я завжди дуже цього хотів. Я шукав свою мотивацію: то мене покинула дівчина, і я хотів довести їй і собі, що я чогось вартий, то потім просто «підсідаєш» на реакцію людей, тобі це подобається, ти хочеш її отримувати, приносити їм задоволення.

- Яким Ви були студентом?
- Я вступив до Національного Хмельницького університету. Я економіст за освітою, менеджер виробничої сфери. Навчався дуже добре. Поступив на контрактну основу, здав декілька сесій «на відмінно» і мене перевели на бюджет.

- Як стався цей стрибок на ведучого «Comedy Club»?
В принципі, закономірно. Останні роки в КВК я був штатним конферансьє в команді «Три товстуни». Я себе ніколи не вважав коміком і досі не вважаю. Є люди універсальні, які що не роблять, все буде смішно. В мене так не буває. Я більше працював як ведучий, «прогрівав» публіку, спілкувався, оголошував, вів розминки з залом і т. д. Мені цікавіше було швидко відреагувати словом. Коли почали збирати «Comedy Club», хлопці запропонували мене як ведучого.

- І Вас спочатку «забракували»...
- Так, в мене були проблеми з українською мовою. Я її вивчав у школі, але в мене було замало практики виступу на сцені. Щоб миттєво відреагувати, імпровізувати, треба любити і володіти мовою. Лише перед самим виходом на сцену мені сказали, що я маю вести українською, тому що має прийти генеральний директор каналу. На сцені я почав якось невдало жартувати напівукраїнською та напівросіською про те, що я «етнічний хохол та клінічний москаль».

Продюсер каналу подивився і каже: «Або цей малий вивчить українську, в що я не вірю, або шукайте нового ведучого». І дійсно, я ходив, дивився, як на моє місце шукають людей, хвилювався. І в цей час інтенсивно вивчав українську з викладачем.

Було страшно залишитися без роботи. Я, на відміну від того самого Дяді Жори, на той момент вже переїхав в Київ остаточно. Цей страх - додаткова мотивація. Але я впорався. Зараз вчу англійську.

- Ваш «Comedy Club» став хітом українського телебачення. Чи був момент, коли Ви зазнавалися, задирали носа?
- Знаю на 100%, що періодично буває, коли ти думаєш, що схопив фортуну за хвіст. Ти думаєш, що вже все вмієш, знаєш, що ти найкращий. І те, що кажуть сторонні - дурниці. В якийсь момент я зрозумів, що це дуже погано, бо починаєш деградувати, а конкуренти починають тебе переганяти. Тому мають бути друзі, які тебе з цього стану виводитимуть. Коли ти розумієш, що ти не досконалий, ти прагнеш, йдеш вперед, рухаєшся.

- Наступний стрибок - Ви потрапляєте на «Підйом». На «Comedy» було багато людей, чому саме Ви?
- Я цього дуже прагнув. Я колись розповідав Горбунову і Єфросининій, що ще в юності дивися «Підйом» і розумів, що це класно і теж так хочу. Продюсери каналу запропонували, щоб ми допомогли прописати нову концепцію «Підйому» та працювали як редактори та сценаристи. Я поговорив з нашим продюсером Дмитром Царенко, Притулою і хлопцями з Дуету імені Чехова. Вирішили спробувати. Разом з представниками «Нового каналу» розробили концепцію. Потім стало питання про ведучих. Я сказав, що дуже хочу спробувати. Але мене одного було б не достатньо. Треба ще Притулу. А він не погоджувався на ранкові ефіри, адже він довго працював на «М'юзік радіо» в ранкових ефірах і казав: «Я більше так рано прокидатися не хочу». Врешті-решт, він погодився. І думаю, що зараз теж цим дуже задоволений.

- Як відбувалась ваша притирка з Притулою один до одного в ефірі?
- Все поступово. Спочатку було дійсно складно. Була конкуренція. По-перше, на той час я навіть не встигав швидко мислити українською. Притула родом з Тернополя. Оля Фреймут зі Львова, філолог і журналіст за освітою. Українська в обох бездоганна. Олі теж спочатку було складно, тому що вона поряд з нами іноді «випадала», намагалася пожартувати, але це було не зовсім те. Причина не тільки в тому, що ми вміли влучно жартувати, а і в тому, що нас люди знали, довіряли. Притула - якоюсь мірою егоцентрист, і після значного досвіду прямих радіоефірів він може говорити годинами, причому сам з собою. Але ми спілкувалися поза ефіром, шукали можливості, як це подолати. Я зрозумів, що проблеми не в Притулі, а в тому, що я не встигаю вставити своє слово. Я почав наздоганяти. І в якийсь момент прийшло розуміння того, що ми команда, що ми разом можемо чогось досягти. Колись хтось з нас не був в ефірі з певних причин, нам вже його не вистачало. Зрештою, зараз конкуренція практично зникла: Оля може більш ніж влучно пожартувати, я вільно володію українською.

- Програма виходить вже 2 роки, що далі?
- Я думаю, що ще, як мінімум, рік ми будемо існувати, принаймні, ми цього прагнемо. В нас все зараз настільки стабільно, приємно і цікаво, що ми втомлюємось тільки через те, що багато бачимо один одного і мало спимо. Але «Підйом» - це майданчик, де завжди можна шукати нові захоплення.
Зараз розробляється новий сезон. Сподіваюсь, восени ми вийдемо в новій більшій студії, що дозволить нам більше рухатись. І ми хочемо трошечки самі змінитися. Напевно, першим кроком буде те, що ми подорослішаємо. Будемо шукати нові теми, розвиватися в різних напрямках. Я, наприклад, хочу зайняти кіно-нішу у нас в «Підйомі», розповідати про його цікавинки - новинки. А також про шоу-бізнес, світське життя, книги, спорт і т.д. Притула буде у нас експертом з фінансових та економічних питань. Оля буде говорити про стильне життя, а також розповідати про підготовку України до «Євро - 2012».

- В одному з останніх номерів одного з глянцевих журналів ви розказали таємницю та показали всім свою чарівну дружину та п'ятирічну доньку. Чому ви тримали це в секреті та розкрили його тепер?
- Я вирішив показати свою дружину та доньку і розповісти про них. Один раз і красиво, щоб ніхто їх не образив, бо це найрідніші мені люди. Я давно закоханий і щасливий батько. Були причини приховувати це: спочатку контрактні, потім дружина не дуже хотіла, вона і зараз цього не прагнула. Але вже багато людей знали, і я вирішив поставити крапку у цій історії.

- Які риси характеру вам в собі подобаються, а які не подобаються?
- Мені складно себе оцінювати. Я знаю, що я впертий, наполегливий в усіх справах. Не знаю, хороша це риса чи погана. Іноді це заважає, але в основному допомагає.

- Що Вам може зіпсувати настрій і як Ви з цього виходите?
Багато чого, але я намагаюсь цього не помічати. Не люблю нещирість, несправжні стосунки. Щоб не псувати собі настрій, я все менше з'являюсь на світських тусовках, на яких не присутні мої друзі. Так,в шоу-бізнесі в мене теж є друзі. А коли в мене поганий настрій, по-перше, сім'я мене завжди підтримує, а по-друге,спорт допомагає викинути якийсь негатив.

- Ви є одним з підписантів разом з іншими українськими зірками «Маніфесту українців проти куріння». Раніше Ви курили, але декілька років тому змогли кинути.
- Коли грав в КВК, я підхопив цю звичку. Пояснював собі, що, мовляв, це допомагає не нервувати, розслабляє. Періодично я кидав, але знову починав. Під час запуску «Comedy» в мене був стрес, і я знову почав курити. Курив півтора роки, а потім набридло. Просто я не люблю залежності, яка не несе мені користі. В мене є залежність від спорту. Вона мені 100% несе і задоволення, і користь. Я спробував: от я зараз нервую, а що буде, якщо я зараз не покурю? Я спробував - і нічого не змінилося. Щоб себе остаточно переконати, я почав знаходити в курінні вагомі мінуси: треба знаходити час і місце для куріння, треба постійно мати ці сигарети, в когось стріляти, якщо в тебе закінчилися, від тебе смердить, наліт на зубах, пальці жовтіють, не кажучи вже про загальну шкоду здоров'ю. Ось так сам себе накрутив - і кинув. І без всяких допоміжних засобів. Все в нас є в голові, ми самі ладні кинути. Головне - прийняти рішення.

- Зараз в Україні курити стає не модно. Що треба зробити, щоб підтримати цю тенденцію?
- А треба показувати своїм прикладом. Я впевнений, що за існування передачі «Підйом» ми підсадили кільканадцять українців на українські книжки, показуючи постійно, що є в Україні автори, які варті того. Я своїми спортивними рубриками, напевно, показав людям багато цікавих сучасних видів спорту, і маю надію, хтось для себе знайшов нову відраду. Я впевнений, що Оля Фреймут зробила певний внесок в українську моду для того, щоб люди були красивішими і більш стильно одягались. Так само я вважаю, що ті люди, які не курять і мають певний статус, повинні показувати це і говорити про це. Є мода, і вона дуже впливає на людей. Мені приємно, що останнім часом стало модно не курити. В мене багато знайомих, які кинули курити. Є знайомі зірки, які не дозволяють журналістам фотографувати їх під час куріння. Вони кажуть: «Люди добрі, мене побачать діти, я буду поганим прикладом. Це моя проблема. Чому це має бути проблемою дітей?». Треба просто показувати правильний приклад. Якщо вже куриш - то роби це так, щоб це не було видно.

- Що б ви порадили молодим людям, що прагнуть досягти успіху в житті?
Колись був фільм «Не отступать и не сдаваться». Не можна пасивно сидіти вдома і скиглити. Якщо ти цього хочеш, треба до цього прагнути, шукати всі можливості, щоб цього досягти, пробувати себе в різних напрямках. Це допоможе визначитися з тим, що тобі справді потрібно. Треба прагнути до своєї мети, рухатись вперед. І не робити людям поганого. Тоді обов'язково все вийде.

Зірки про куріння

Анфіса Чехова: Від цигаркового диму починає паморочитися в голові.

телеведуча

Анфіса Чехова телеведуча Тому що особисто я приходжу в ресторан, щоб поїсти, отримати задоволення від приготовленої страви. І не хочу згодом «пахнути», як попільничка. ... докладніше

Інна Шевченко

ведуча програми «Факти» (ICTV)

Інна Шевченко ведуча ICTV «Я була курцем і декілька разів кидала палити.  Я завжди прагнула позбутися цієї пагубної звички і мені дуже допомогла книжка Аллена Карра «Легкий спосіб кинути палити». Всім... докладніше