Головна / Медіа-центр / Інтерв’ю / Віталій Козловський: «Чоловікам жінка з сигаретою не подобається».

Віталій Козловський: «Чоловікам жінка з сигаретою не подобається».

]]>Печать]]> E-mail
Віталій Козловський «підкорив» український шоу-бізнес всього кілька років тому. Але вийшло у нього це легко і переконливо. Правда вік трохи «видає», адже Віталію лише 23 роки. Від танців в шоу-балеті Руслани до власної пісенної сцени його «провів» телевізійний «Шанс», який молодий львів'янин використовував на всі 100%.

Віталій, яким було ваше дитинство?

Мабуть, звичайне дитинство, таке, як і в інших. Мій батько - електрик, мама - бухгалтер. Не можу сказати, що жили в супердостатку, але і не скаржилися.

Я дуже любив ходити вранці на ринок з батьками, тому що мені завжди перепадало щось смачненьке. Мені запам'яталася така картинка: ми йдемо на тролейбусну зупинку, крізь дерева пробивається сонячне світло, падаючи на асфальт. Клас!

Ваші батьки - корінні львів'яни?

Батько - львів'янин, українець, а мама приїхала до Львова з Росії. Її батько, а мій дід був військовим, вона народилася в Росії, потім жила в Грузії, а вже після школи приїхала до Львова. Батьки вже тривалий час не разом - мама живе в Римі, в Італії. Я досі не був у неї в гостях, але сподіваюся наступного року нарешті здійснити мрію і полетіти до неї в Італію. А батько живе у Львові і приїжджає до мене в Київ.

Розлучення батьків вплинуло на Вас? Для багатьох дітей це травма на все життя...

Все, що не робиться в житті, робиться на краще. Я з дитинства пам'ятаю, як у нас в домі літали чайники... Батьки сварилися... І мені прийшлося важкувато. Коли мама поїхала до Риму, мені було 14 років. Батька, в принципі, вдома теж не було, він постійно роз'їжджав по відрядженнях. Я залишався один. Особливо мені не вистачало батьків років в 15-16, коли я переживав період прощання з дитинством. Коли ти ще начебто дитина, а тебе вже всі сприймають як дорослого. Можливо, саме ця ситуація в житті і виховала в мені самостійність і комунікабельність.

Для мене на той момент великою підтримкою була моя дівчина, яка стала для мене і мамою, і порадником, і найкращим другом. Нажаль, ми з нею через два роки розійшлися.

Що вплинуло на Ваше рішення піти вчитися на журналіста?

Було безліч варіантів, куди поступати. Особисто мені хотілося мати якусь творчу професію. На самому початку я хотів вступати на вокаліста. Потім надумав йти на хореографію. В кінці вирішив зупинитися на театральному. При цьому батько радив мені військовий факультет, мама дзвонила з-за кордону і пропонувала «комп'ютерний» - мовляв, це актуально, а сестра наполягала на юридичному. Але, мені завжди в житті зустрічалися люди, які підказували правильну дорогу. Прийшла моя знайома і говорить: «Слухай, а чому б тобі на журналістику не поступити? Там буде дуже цікаво. До того ж, ти зможеш тусуватися за сценою, спілкуватися з артистами, знайомитися». І я подумав: а чом би й ні? Зараз я впевнений що це було правильним рішенням. Займатися співом, танцями, театральною майстерністю можна поза навчанням. А журналістика розв'язала мені мову, я відчував себе вільно перед камерою і мікрофоном.

І Ви вже з першого курсу знали, що будете співаком?

Я пам'ятаю, ми збиралися іноді з одногрупникам, ходили разом пари прогулювали. Я завжди сидів і скаржився: хочу співати. Мене просили: «Давай, Віталік, заспівай щось». Я співав. А вони сміялися і говорили, що придумають для мені імідж, писатимуть піар-статті.

А потім була програма «Караоке на майдані» і «Шанс», який Ви не упустили...

«Шанс» важко мені дався. Процес зйомки був складний. Глядачам подавалося одне, а насправді все відбувалося набагато довше. І не у прямому ефірі, і не в один день. Під кінець я дуже втомився, але мені випала лірична пісня «Чорнобривці», тому мій втомлений стан був доречним.

Переможців пісенних конкурсів в Україні багато. Чому саме Ви змогли добитися успіху? Була людина, яка Вам допомагала?

Цією людиною стала внутрішня стимул-реакція і наполегливість. До того ж, я був морально готовий, що естрада - це не мед після виступів в танцювальному балеті у Руслани. Це розплющило мені очі на справжнє обличчя шоу-бізнесу, на нещирих людей, здатних ради своєї мети переступити через колегу. Я знав, що буде нелегко.

Поштовхом у моїй творчості після проекту «Шанс» стала участь в конкурсі «Нова хвиля». До того у мене реального, живого професіоналізму роботи з мікрофоном, мабуть, не було. Адже що таке зйомка? Це фанера. Виходиш, рот відкриваєш. І саме після «Нової хвилі» у мене з'явилися цікава робота, заробітки. Потім запустилося колесо: перший прибуток - записи нової пісні, зберуться гроші - зйомка кліпів, зберуться пісні - новий диск...

Як складалися Ваші стосунки із залежностями, які можуть деформувати життя - сигарети, алкоголь, наркотики?

Слава Богу, мене це обходить стороною. З самого дитинства я вкрай негативно ставлюся до куріння. Мабуть тому, що батько постійно курив. У будинку постійно стояв сморід від сигарет. Коли до мами приходила в гості подруга, вона могла теж взяти сигарету і закурити. Я не міг цього зрозуміти і, хоч був ще маленьким, підбігав, відбирав сигарету, ламав її і відразу втікав, тому що від мами могло дістатися.

Зрештою, саме тоді, в дитинстві, я собі пообіцяв, що ніколи не куритиму. В принципі, так і сталося. Хоча були такі друзі, які пропонували. Але, на щастя, мене цей гачок не підчепив. Тоді ж я сказав собі, що ніколи не зловживатиму алкоголем. І зараз я можу випити вина, але мене ніколи не можна побачити п'яним. Потрібно до всього в житті відноситися тверезо.

А як Ви ставитеся до дівчат, які курять?

Я не говоритиму ту фразу, яка першою прийшла мені в голову після Вашого запитання, тому що Ви зробите її заголовком (посміхається). Скажу просто: коли жінка курить - це дуже негарно. Пам'ятаю, роки два тому моя дівчина курила. Потім вона припинила займатися цією фігнею, і тепер зізнається, що це було жахливо. Те ж можу сказати про свою сестру. Вона курила, коли переживала складні часи зі своїм чоловіком. Більше того, вони курили вдвох, просто сигарета за сигаретою, я такого ніколи не бачив. І, знову ж таки, зараз вони обоє не курять. Слава Богу, що вони прийшли до цього.

Однозначно можу сказати, що чоловікам жінка з сигаретою не подобається. Можливо, дівчата думають, що так вони ефектніше виглядають, але це неправда. Скажу відверто: ходити поряд з попільничкою - неприємно. Краще думати про своє здоров'я, зайвий раз сходити до спортивної зали, покачати вранці прес. Або подзвонити мамі.

А в ресторанах Ви відстоюєте своє право на чисте повітря?

У ресторанах я зазвичай сиджу десь в окремих місцях. Якщо ж відпочиваю з компанією якихось людей, то вони біля мене не куритимуть. Ви знаєте, я не дуже скромний в цьому питанні, я просто прошу не курити. І нормальні люди реагують адекватно.

А взагалі, згадується прекрасний приклад, який я побачив у Лондоні. Там серйозно ставляться до куріння. У ресторанах курити не можна. Категорично. Тому курці беруть в ресторані або в шинку келих пива, або там гамбургер і сідають на вулиці, на асфальті. Так вони там сидять собі на вулиці і курять. Просто як бомжатнік якийсь.

Це актуальна тема і для нас, українців, особливо для молоді. Хоча я останнім часом спостерігаю нову тенденцію: курити стає не модно. Зараз багато людей займаються спортом, і це радує. Недавно спілкувався з другом дитинства зі Львова, він дуже багато курив. Тепер кидає. Бореться, жуйки якісь жує спеціальні. Можу лише порадіти за нього.

Віталій, Ви часто згадуєте про своїх друзів... А дівчина зараз у Вас є?

Є... Але знаєте, коли у тебе життя відкрите, то хоча б цей момент хочеться залишити лише для себе. В принципі, я можу сказати, що ми щасливі. Дякувати Господу, що знайшлася людина, яка мене не просто любить і підтримує, а яка зі мною щира. У моєму випадку було складно знайти дівчину, яка не переслідувала б свою мету - мовляв, я з ним буду, зможу ходити на всі тусовки, піаритися поруч... Тим більше, що я такий урок в житті вже отримав.

Ще коли я був нікому невідомий, жила собі дівчина у Львові, яку я дуже любив. Я був щасливий просто від того, що вона проходить повз мене. Інколи я їй телефонував, просив зустрічі, а вона завжди говорила: «Сьогодні не можу, передзвони завтра». А завтра - знову завтра... Так тягнулося дуже довго. А потім життя дало мені мій «Шанс», і все повністю змінилося. Я почав зустрічатися з іншою дівчиною. І якось приїхав до Львова, і тут роздається дзвінок: «Привіт! Давай зустрінемося». Як зараз пам'ятаю, ми зустрілися в «Мак Дональдсі», і я почав розповідати, як сильно її любив. Вона світилася, поки я не сказав, що це раніше так було, а тепер я люблю іншу людину. Це була моя маленька помста.


- А як Ви ставитеся до чуток про свою нетрадиційну орієнтацію?

- Чуток багато. Я до цього ставлюся філософськи. На щастя, у мене нормальні батьки, які розуміють ситуацію, ми з ними відкрито спілкуємося. Вони залишаються спокійними, навіть читаючи брудну статтю про мене. Тим більше, що все це робиться штучно, я просто комусь заважаю. Річ у тому, що є продюсери, які просувають своїх артистів, і на тлі цих артистів я повинен виглядати гірше, я повинен впасти в рейтингу, аби вони піднялися.

Як Ви влаштувалися в Києві? Говорять, Ви придбали квартиру...

Я приїхав до Києва в 18 років і немало побігав по орендованих квартирах. Найгірші мої спогади - про однокімнатну квартиру на Харківському масиві. Хазяйка могла прийти до мене у будь-який час. Не думаючи, в ліжку я, чи по будинку голий ходжу... Як зараз пам'ятаю її: «Віталік, добрий ранок!» Я був просто в шоці, хотілося сваритися, але я розумів, що я не маю права, тому що це не моє житло. Коли я в'їжджав в останню зйомну квартиру, то сказав собі, що не з'їду, поки не куплю власну. Купив квартиру в кінці минулого року. Дуже цьому радий. Живу в хорошому районі, квартира простора, зроблена із смаком. Цього літа закінчив ремонт. Мені в цьому допомагали мої друзі - архітектори. Дизайн кожного куточка окремо продуманий. Багато ексклюзивних речей, декорованих виробів. На кухні, наприклад, плитка на підлозі, а посередині зірка, як в Голівуді з моїм прізвищем. Все побудовано на контрасті. Наприклад, світла стіна і кольорові двері, шафи. Красиво.

Ви встигаєте читати книги?

Недавно прочитав книжку, яку мені давно подарували, - «Код да Вінчі». А останнє що прочитав - "Святий, серфінгист і директор" Робіна Шармі, чимось схоже на Пауло Коельо, щось цікаве можна знайти і для себе.


Зірки про куріння

Яна Клочкова

олімпійська чемпіонка з плавання

Яна Клочкова олімпійська чемпіонка з плавання «Хоча й кажуть, що куріння - це власний вибір кожної людини, я не погоджуюсь. Людина робить цей вибір абсолютно несвідомо, під впливом багатьох факторів з... докладніше

Ігор Кондратюк

телеведучий, шоумен

Ігор Кондратюк телеведучий, шоумен «Я ніколи не палив і не мав такого бажання. Алкогольні напої я п’ю дуже рідко, не маю звички топити в них неприємності. Алкогольні напої я п’ю дуже рідко, не маю звички... докладніше