Головна / Медіа-центр / Інтерв’ю / Ігор Кондратюк: до «Майдану» та після

Ігор Кондратюк: до «Майдану» та після

]]>Печать]]> E-mail
Відомого телеведучого талант-шоу «Україна має талант» та «X-фактор» Ігоря Кондратюка можна вважати першим, хто розгледів жанр «конкурс артистів з народу» в Україні. 12 років тому придумана ним «гра народних співаків» «Караоке на Майдані» стала рейтинговою бомбою на українському телебаченні. Але до цього тріумфу на Майдані хлопець з села у Херсонській області йшов сходинками наукової кар'єри, грав в Москві в «Що? Де? Коли?», працював з аудиторією під час першого західного шоу, яке робилося на російському телебаченні - «Любовь с первого взгляда», визначав найрозумнішого на шоу «LG Евріка». Сьогодні Ігорю Кондратюку 46 років. Він багато працює, але не завжди знаходиться час на виховання трьох дітей. Ми розпитали його про комплекс вихідця з села, як талант-шою змінюють Україну та про те, чому пан Ігор підтримує «Маніфест українців проти куріння». Загалом пан Ігор справляє враження людини, яка впевненіше почуває себе, вирішуючи в прямому ефірі долю героїв шоу на очах у багатомільйонної аудиторії, ніж під час інтерв'ю, коли доводиться обговорювати самого себе.


- Розкажіть, будь ласка, про ваше коріння. Звідки родом батьки?
- Моя мати - з Херсонської області, батько - з Хмельницької. Після війни батько з великою сім'єю приїхав в Херсонську область. Я народився в селі Пригір'я Високопільського району Херсонської області і жив там до закінчення школи.

- А хто ваші батьки за фахом?
- Вони обидва - торгові працівники. Батько був головою районного виконкому, мати до пенсії була начальником пенсійного фонду в районному центрі Каланчак Херсонської області.

- Раніше існували певні стереотипи щодо людини з села. Це вплинуло якось на ваше життя?
- Я відрізняюсь від міських людей тим, що всі сільські і степові красоти для мене рідні. Столичні мешканці не знають, що таке свіже повітря, тиша, природа в первозданному вигляді. Вони намагаються це знайти, виїжджаючи за місто, купуючи там будинки, займаючись туризмом, альпінізмом. Навряд чи в місті є такі проблеми, які сільські люди не зрозуміли б з точки зору сприйняття світу. Взагалі, життя за межами мегаполісу - це те, до чого варто прагнути завжди. Наприклад, Америка, як відомо, - одноповерхова.

- Для вас був певний виклик, що ви маєте довести щось? Чи був у Вас комплекс?
- Ні, в мене не було комплексу перед мешканцями міста. Я доводив лише собі і ще, можливо, батькам. Більше нічия думка мене не цікавила. Я взагалі слідую заповіді «не створи собі кумира».

- Чим вас зацікавила гра «Що? Де? Коли?» ?
- Я ще в школі гарно навчався, прагнув здобувати нові знання, цікавився оточуючим світом. Мене зацікавила передача «Що? Де? Коли?», яка тоді з'явилася. Сподобалася як телеглядачеві, а потім я пройшов відбір на цю передачу. Моя зацікавленість була природною і через моє прагнення знань, і тому, що це був єдиний проект за участю живих людей. Були ще талант-шоу «Алло, ми шукаємо таланти» і подібні. Але сцена і естрада були для мене тоді чимось незрозумілим, непотрібним. Мені цікаво було займатися астрономією. Хоча художньою самодіяльністю в школі займався. В районному центрі при бажанні можна займатися всім одночасно, що я й робив: і співав, і танцював, і в футбол грав.

- Як Ігор Кондратюк оцінив би свій спів?
- Співаю, але так собі, не можу сказати, що сильно.

- Ви потрапили на Московське телебачення в часи кінця Радянської епохи?
- Ні, я вперше я сів за стіл гри «Що? Де? Коли?» 28 січня 1985 року, тобто 25 років тому.

- А вже на початку 90-их ви працювали у популярній програмі «Любов з першого погляду»?
- Тоді країна почала відкриватися Заходу. Передача «Любов з першого погляду» була першим міжнародним форматом в Радянському Союзі. Формат був офіційно куплений, ліцензійний, повністю ідентичний англійському. Ведучими були Алла Волкова і Борис Крюк, а я працював з публікою. Це була перша в історії Радянського телебачення робота людини, яка працює з публікою, що приходить на шоу. Передача«Любов з першого погляду» виходила 6 років, і я працював на всіх випусках. Те саме стосується «Брейн-Рингу».

- А що саме ви робили? Тобто ви показували, коли і як реагувати?
- Я з публікою розучував «партитуру» поведінки на зйомці, нагороджував найактивніших вболівальників тощо. Мою роботу помітили, в журналах навіть писали про мене і про таку чудасію, як робота з публікою. Той же Влад Лістьєв заходив неодноразово, казав: «Ну, у вас все класно». В програму я потрапив, бо на той час вже був певний досвід ведення концертів в Києві, і я трохи вмів спілкуватися з публікою.

- Щодо «Караоке на Майдані», це проект, що став дійсно народно-улюбленим. Чим людей підкупила ця програма? Що для вас «Караоке на Майдані»?
- Для мене це такий спосіб телевізійного життя, телевізійний потік свідомості, це гра, в яку я граю. Моя історія ділиться на до «Караоке» і після нього. «Караоке» в у свій час був рейтинговою бомбою! Всі продюсери України знали, що проти «Караоке» будь-що ставити - безглуздо, бо все рівно поб'ю. І бив дуже довго. Лише зараз робляться деякі спроби зі мною якось боротися. «Караоке на майдані» - талант-шоу, яке входить в десятку найрейтинговіших талант-шоу по всій Україні вже протягом 12 років. Це такий феномен.

- Як вам наш народ?
- Народ наш класний, співучий, і підконтрольний мені з точки зору телеведучого, жодних проблемами натовпу чи неправильної поведінки. Жодного кинутого яйця за 12 років означає що, як мінімум, люди приймають наші правила і дотримуються їх. А правило дуже просте: якщо хочеш, залишаєшся з нами і співаєш, не хочеш - ідеш далі. В нас не замкнений простір, квитки ми не продаємо.

- Які якості характеру допомогли вам спілкуватися з людьми?
- Я думаю, що привітність, люб'язність. Легкість в спілкуванні - ознака інтелекту. Обмежена людина навряд чи може отримати від цього задоволення. А мені це цікаво. Я люблю людей, і вони відповідають мені взаємністю. Я щира чесна людина. І «Караоке на майдані» - абсолютно чесний проект, адже все відбувається на ваших очах.

- Розкажіть про талант-шоу, над якими ви наразі працюєте.
- Талант-шоу каналу СТБ відрізняються дуже прискіпливим кастингом, який повинен існувати в даних форматах. Канал ретельно вивчає досвід аналогічних талант-шоу закордоном. Виявилося, що якщо виробляти талант-шоу правильно за стандартами, то воно стає цікавішим, ніж якщо його виробляти неправильно. Тому саме талант-шоу каналу є наймасштабнішими, найдорожчими і найцікавішими.

- Масова популярність талант-шоу в Україні якось впливає на суспільство?
- Сьогодні талант-шоу - це потужний соціальний проект, який підвищує тонус населенню взагалі, і кожній окремій людині зокрема. Зараз потрібно піднімати тональність існування країни, тому такі проекти особливо необхідні. Навряд чи в когось є роздратування від того, що на екрані з'являються талановиті молоді і не дуже молоді люди.

- До речі, про «Х-фактор»: кажуть, що скандальна історія з Олександром Кривошапкою була свідомо запланована для скандальної популярності?
- Ні. Ця історія відбулася тому, що суддя Ігор Кондратюк вирішив зробити так, як він вирішив зробити. А канал СТБ зробив так, як має право робити, оскільки саме канал виробляє цей продукт, а не я.

- Розкажіть про вашу свою сім'ю. Як ви виховуєте дітей?
- В мене троє дітей. Старшому Сергію в січні виповнюється 24 роки, сину Дані -13 років, а молодшій Поліні зараз 6,5 років. Скажу відверто: на жаль, я не найкращий вихователь, тому що забагато часу витрачаю на телевізійні проекти. В своє виправдання скажу те, що ніколи не хотів бути педагогом, хоча в дипломі написано «Фізик. Викладач фізики». Я за гороскопом «риба», а «риби» - занадто лояльні батьки, і це розбещує дітей. В моїх дітей зараз є все, що потрібно на даний вік. Але вони перестають цінувати ці речі. Я дітей люблю, вони про це знають і цим користуються. Жалкую, що старших дітей не виховувала няня, як зараз відбувається з молодшою донькою. Звичайно, батьківська увага відрізняється від уваги няні, але те, що дає гувернантка в плані розвитку та навчання, - це значно більше ніж те, що свого часу міг дати я. Зараз найскладніший період у Дані - перехідний вік. Будемо вирішувати проблеми по мірі їх надходження. Сергій цей період пройшов безболісно. Звичайно, тоді я був не тим Ігорем Кондратюком, яким є зараз. Популярність батьків шкодить дітям, вони починають поводитись так, ніби самі є зірками. Головна проблема дітей відомих людей - наскільки вони можуть бути особистостями, незалежними від батьківського прізвища. Абстрагуватися від батьківської популярності складно, тому що середовище, в якому вони живуть, змушує їх постійно про це згадувати.

- Наскільки ви самі себе можете змінити?
- Думаю, я дуже самокритичний. Коли бачу недоліки, то виправляюсь. Проблема в тому, що не завжди вдається побачити свої вади, їх краще видно іншим людям, тому що вони дивляться під дещо іншим кутом.

- Встигаєте в «Що? Де? Коли?» пограти?
- На заключній грі ювілейного, 35-ого, сезону програми «Що? Де? Коли?» я не зміг грати в команді Козлова, тому що «Що? Де? Коли?» і проект «Х-фактор» виходять по суботам, тому це взаємовиключні речі. До речі, програма «Що? Де? Коли?» дала розуміння того, що якщо передача цікава, її потрібно виробляти знову і знову.

- Які прості моменти в житті вам подобаються?
- Споглядання футболу, участь в моїх телевізійних програмах. Звичайно, подобається проводити час з сім'єю.

- Чому ви підтримали ініціативу «Маніфест українців проти куріння»?
- Я ніколи не палив і не мав такого бажання. Алкогольні напої я п'ю дуже рідко, не маю звички топити в них неприємності. Для вирішення проблем раніше мені допомагала зміна роду занять: наприклад, проблеми з наукою - поїхали на зйомки телепрограми. Зараз наскільки щільний графік життя, що періодів для депресії, на щастя, зараз, тьфу-тьфу, не існує.

- Що потрібно зробити, щоб люди менше курили, щоб діти не починали курити?
- Мені здається, що в людини, яка палить, в мозку не вистачає якогось сегменту, який міг би сказати їй, що курити непотрібно. Причому це може бути високоінтелектуальна людина, тричі академік. «Можливо, треба пробувати відшукати в себе в голові ту ділянку яка допоможе кинути курити?».

- Щодо ваших планів на майбутнє? Чи не хотілось би зайнятись якимись новими сферами?
- Поки що я маю контрактні зобов'язання в тих проектах, в яких ви мене бачите. Про нові проекти я замислююсь, мрії є. Але нема часу.

- Як щодо кінопродюсування, наприклад?
- Ні, мене не дуже цікавить кінопродюсування.

- Ви, як людина, що знає український шоу-бізнес, як вважаєте, чому у нас не знімаються українські фільми?
- Українські фільми не знімають тому, що державі на це байдуже. Як тільки з'являться якісь натяки держави, що їй потрібне українське кіно, воно з'явиться. І не буде волання про те, що це комерційно не вигідно. На жаль, Україна - єдина держава з населенням більше 40 млн., у якій нема власного, по суті українського, кіно.

Зірки про куріння

Світлана Лобода

співачка

Світлана Лобода співачка «Я не курю і відучую курити всю свою команду. У мене це успішно виходить. Я вважаю, що це дуже шкідливо для здоров'я. ... докладніше

Ігор Кондратюк

телеведучий, шоумен

Ігор Кондратюк телеведучий, шоумен «Я ніколи не палив і не мав такого бажання. Алкогольні напої я п’ю дуже рідко, не маю звички топити в них неприємності. Алкогольні напої я п’ю дуже рідко, не маю звички... докладніше