74Юристи та експерти Центру демократії та верховенства права та Центру Громадянського Представництва “Життя” провели юридичний аналіз тексту Меморандуму та тезово окреслили основні порушення цим документом міжнародного та українського законодавства України у сфері боротьби із поширенням тютюну.
Укладення Меморандуму про наміри для забезпечення стабільності на ринку тютюнових виробів та підтримки конкурентного середовища для всіх його учасників між Кабінетом Міністрів України та суб’єктами господарювання тютюнової промисловості 12.12.2019 р. (далі – Меморандум та/або Угода) суперечить міжнародним зобов’язанням України відповідно до Рамкової конвенції ВООЗ про боротьбу проти тютюнових виробів (FCTC), ратифікованої Україною у 2006 році, а також положенням законодавства України про принципи та напрями державної політики із попередження куріння тютюнових виробів, зниження рівня їх вживання серед населення, обмеження доступу до них дітей, охорони здоров’я населення від шкоди, що завдається їхньому здоров’ю внаслідок розвитку захворювань, інвалідності, а також смертності, спричинених курінням тютюнових виробів чи іншим способом їх вживання.
Угода між урядом та виробниками тютюнової індустрії ігнорує норми міжнародного права та українського законодавства у сфері боротьби із поширенням тютюну, підриває авторитет держави на міжнародній арені та вносить дисбаланс у комплексність правових, економічних, медичних та інших заходів, спрямованих на охорону здоров’я населення шляхом попередження та зменшення вживання тютюнових виробів.
Варто наголосити, що законодавство України (стаття 4 Закону № 2899 «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення») захищає уряд від будь-яких вимог тютюнової промисловості щодо надання фінансових та інших преференцій та наголошує на «пріоритетності політики в галузі охорони здоров’я у порівнянні з фінансовими, податковими та корпоративними інтересами суб’єктів господарювання, діяльність яких пов’язана з тютюновою промисловістю».
Частина п’ята статті 10 Закону передбачає, що забороняється підтримка виробництва (імпорту) тютюну та тютюнових виробів для реалізації на митній території України у формі державного фінансування, надання за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів відповідним суб’єктам господарювання фінансової допомоги, фінансових гарантій, дотацій, субсидій, пільгових кредитів (позик).
Таким чином, підтримка в Угоді пропозицій корпорацій щодо впровадження в інтересах учасників ринку привабливих умов ведення бізнесу є порушенням цієї норми (пункти 3, 4, 7 Меморандуму).
………..
В Україні державна політика щодо законодавчих заходів зі зменшення поширеності куріння базується насамперед на міжнародній практиці і зобов’язаннях, а саме: імплементації РКБТ ВООЗ (ратифікована в Україні в 2006 р.), Директиви 2014/40/ЄС та реалізації «Цілей сталого розвитку України» ООН.
16 вересня 2014 року було ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом і його державами-членами, з іншої сторони. Стаття 427 Угоди про асоціацію передбачає, що співробітництво між Україною та ЄС, зокрема, охоплює такі сфери, як попередження та контроль над неінфекційними хворобами через обмін інформацією та найкращими практиками, пропагування здорового способу життя, визначення основних детермінант здоров’я та проблем в галузі охорони здоров’я, зокрема, через імплементацію Рамкової Конвенції з контролю над тютюном. Стаття 428 Угоди про асоціацію встановлює, що Україна поступово наближує своє законодавство та практику до принципів acquis ЄС, зокрема у сфері тютюну.
Стаття 352 Угоди про асоціацію передбачає «поступове наближення акцизних ставок на тютюнові вироби, наскільки це можливо, беручи до уваги обмеження регіонального контексту, у тому числі шляхом діалогу на регіональному рівні та відповідно до Рамкової Конвенції ВООЗ про контроль над тютюном 2003 року».
При цьому, саме Кабінет Міністрів України підтвердив зобов’язання імплементувати Директиву 2014/40/ЄС, затвердивши План заходів з виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (постанова №1106 від 25 жовтня 2017 року), в якому у пунктах 1389 – 1396 визначено заходи з імплементації в національне законодавство Директиви 2014/40/ЄС.
Також, окремої уваги заслуговує той факт, що положення Меморандуму викликають занепокоєння щодо подальшої реалізації Указу Президента України №722/2019 від 30 вересня 2019 р. «Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року», зокрема Цілі 3: «забезпечення здорового способу життя та сприяння добробуту для всіх у будь-якому віці». Відповідно до специфіки розвитку України, викладеної у Національній доповіді «Цілі сталого розвитку: Україна», Завдання 3.8. визначає: «Знизити поширеність тютюнокуріння серед населення з використанням інноваційних засобів інформування про негативні наслідки тютюнокуріння».
Слід зазначити, що положення Меморандуму про мету, (пункт 2) в тому числі щодо готовності органів державної влади сприяти впевненості виробників у довгостроковій стабільності тютюнової промисловості та її привабливості для здійснення виробниками подальших інвестицій в українську економіку та розвитку експортного потенціалу держави суперечать нормам РКБТ.
У Статті 5.3 РКБТ зокрема вимагається від Сторони (країни підписанти): «встановлюючи та впроваджуючи свою політику в галузі охорони здоров’я стосовно контролю над тютюном, Сторони повинні ефективно захищати цю політику від комерційних та інших зацікавлених інтересів тютюнової індустрії відповідно до національного законодавства».
Крім того, Стаття 5 доручає Сторонам максимально захищати формулювання та реалізацію політики охорони здоров’я щодо контролю над тютюном від тютюнової промисловості, оскільки вона виробляє та просуває продукт, який, як було науково доведено, викликає звикання, хвороби і смерть, а також спричиняє різноманітні соціальні негаразди, включаючи поширення бідності. Будь-які фінансові процедури спільно з тютюновою індустрією суперечать політиці контролю над тютюном.
Також, у частині IV РКБТ серед заходів, що стосуються скорочення поставок тютюну Статті 15 (Незаконна торгівля тютюновими виробами (1) зазначається, що з метою ліквідації незаконної торгівлі тютюновими виробами кожна Сторона:
(b) приймає або зміцнює законодавство з відповідними санкціями та виправними заходами, спрямоване проти незаконної торгівлі тютюновими виробами, у тому числі підробленими та контрабандними сигаретами;
Відтак, Сторони, у відповідних випадках та згідно з національним законодавством, сприяють співробітництву між національними закладами, а також відповідними регіональними й міжнародними міжурядовими організаціями настільки, наскільки це стосується розслідувань, судових переслідувань і процедур, з метою ліквідації незаконної торгівлі тютюновими виробами. Особливу увагу звертають на співробітництво на регіональному та субрегіональному рівнях з метою боротьби з незаконною торгівлею тютюновими виробами.
За таких умов, визначені у Меморандумі заходи із боротьби з незаконною торгівлею тютюновими виробами є декларативними положеннями, а не базою для ефективних механізмів, які мають встановлюватися державою законодавством з урахуванням вимог міжнародних норм, оскільки створення та провадження системної політики у боротьбі із незаконною торгівлею не може бути ініційовано, розроблено та/або делеговано виробникам тютюнових виробів або пов’язаним із ними організаціям, які є прямо зацікавленими особами у цьому процесі.
……….
Непослідовність у здійсненні політики зниження тютюнозалежності у населення може знизити рівень довіри до української влади в частині виконання міжнародних зобов’язань та дотримання прийнятих умов, встановлених міжнародними нормативними актами згоду на обов’язковість яких надано державою Україна.