109Відтоді як Україна заборонила рекламу тютюну та куріння в кафе й ресторанах, обсяги поширення цієї шкідливої залежності впала на 10%. Втім, індустрія відшукала лазівки і використовує їх для того, щоб обходити законодавчу заборону.
Одна із них – це мараторій на проведення перевірок бізнесу, накладений Мінекономрозвитку після Євромайдану. Полегшуючи ведення бізнес-справ, українців натомість позбавили інструменту захисту своїх прав на чисте повітря – організувати перевірку недобросовісного бару вкрай складно. Відтак ми досі зустрічаємо численні кальянні або «літні тераси», котрі насправді є частиною закритих приміщень.
Але є добра новина – перебування у Грузії нагадало, що творилося в наших громадських місцях до ухвалення законодавчої заборони на куріння. З відрядження я привезла додому торбу смердючих димом речей. В Україні цього вже немає давно.
Дим кальяну не є таким їдким, але, насправді – він не менш, а навіть більш шкідливий за цигарки. Тим більше, що вдихають його значно глибше. Тому, якщо ви опиняєтеся в становищі пасивного курця – пам’ятайте про ваше здоров’я і ваші права.
Друга лазівка, яка потребує негайного виправлення – це чітка заборона реклами сигарет на касах супермаркетів і у вітринах кіосків. Попри вимогу закону, індустрія називає рекламну викладку сигарет не рекламою, а інформацією для споживача і вправно використовує площу вітрини для просування свого товару.
Помічали, що часто сигарети розміщують на рівні дитячих очей та ще й поруч із цукерками? І що ці сигарети теж мають солодкий смак – завдяки ароматизованим додаткам. Врешті вибір дитини замість «АВК» може впасти на «Філіп Моріс», коли льодяник з ментолом виявиться не таким модним в уяві підлітка, як цигарка. Результативно, правда?
Відтак 80% людей, які почали курити у підлітковму віці, першою спробували ароматизовану сигарету. Смачно ж, не таке гірке. Можна бути «крутим» і пахнути ваніллю. Очевидний вибір тягне за собою постійні доходи для тютюнових корпорацій, а для людини – втрати в коштах, і що найгірше – у здоров’ї.
Щогодини (!) 9 українців помирає від хвороб, спричинених курінням. Але ми все ще не готові захистити від цієї загрози наших дітей. Відтак законопроект №2820 «загубився» у сховищах Верховної Ради вже третій рік. Не без допомоги, гадаю, тих із нас, хто зацікавлені в продовженні такого стану справ.
Активно, як тютюнові лобісти, пасивно, як численні парламентарі, і байдуже – як суспільство. Адже реклама заборонена, а про такі дрібниці немає часу замислитися.
Щоб нагадати про це, відомі громадські активісти, небайдужі політики і відомі люди об’єдналися в Коаліцію за вільну від тютюнового диму Україну.
Відтак у листопаді за підтримки міста Києва на вулицях столиці з’явилася соціальна реклама за участі телеведучої «1+1» Марічки Падалко, лідера рок-гурту «Гайдамаки» Олександра Ярмоли, чемпіонки України з гімнастики серед юніорів Христини Пограничної та переможця талант-шоу «Голос. Діти» Романа Сасанчина.
Але навіть попри таку акцію, громадськість програє у рекламній присутності елементарному – вітринам кіосків. Понад три тисячі київських кіосків (активісти виявили, зокрема, 376 поруч із 102 школами) корпорації перетворили в яскраво освітлені рекламні щити. А попередження, розміщені на пачках, «сумлінні» продавці старанно заклеюють цінниками. Врешті 23 гривні звучить не так страшно як «рак легень».
І це – працює.
Дослідження свідчать – візуальна доступність сигарет дітям збільшує ризик почати курити на 64%. В багатьох цивілізованих країнах ця загроза давно усунута із громадського простору – цигарки продаються у спеціальних магазинах чи навіть, якщо й у звичайних, – за дверцями нейтрально оформлених шаф. Саме таку пропозицію містить ще один розроблений за участі громадськості законопроект – №4030а.
Названі невеликі кроки, здавалося, справляють незначний вплив. Це те, що ви почуєте від індустрії. Крім, звісно, волання, що торгівля отрутою – єдиний спосіб заробити на шматок хліба численним продавцям в кіосках Києва. Добра половина яких (за оцінками Київської школи економіки) – працюють неофіційно, а отже не лише не сплачують податок, а й втрачають шанси на отримання пенсії.
Втім, оформляючи чергову вітрину кіоску по дорозі до школи, корпорації не думають ані про це, ані про здоров’я українських підлітків. Їхня поведінка – зрозуміла.
Але чи зрозуміємо ми, як виборці, мовчанку парламентарів?
Ярина Ясиневич – керівник програм Центру досліджень визвольного руху. Волонтер Ініціативної групи українських інтелектуалів «Першого грудня». Керівник видавничих проектів у сфері історичного нон-фікшн. Консультант з питань комунікацій та урядування для громадських організацій, установ культури та органів державної влади.
Оригінал публікації за посиланням.