Тютюн – це єдина продукція, яка призводить до смерті при вживанні згідно з інструкцією

Андрій Скіпальський, керівник Українського центру контролю над тютюном ГО “Життя”, – про “жнива” після прийняття закону про заборону куріння, толерантність населення і стратегію “викурювання” шкідливої залежності з вулиць міста.

Андрій Скіпальський, керівник Українського центру контролю над тютюном ГО “Життя”, – про “жнива” після прийняття закону про заборону куріння, толерантність населення і стратегію “викурювання” шкідливої залежності з вулиць міста:

– Андрію, скажіть, на вашу думку, закон 2012 року був першим нововведенням, яке забороняло курити в громадських місцях?
– Заборона куріння в громадських місцях діяла ще з 2005 року. Однак закон 16 грудня 2012 року привернув увагу до проблем пасивного куріння, тому й “нагадав” українцям про заборону курити в громадських місцях, хоч нововведення стосувалися лише приміщень – барів, ресторанів, лікарень тощо. Ми намагалися привернути увагу до того, що в закритих місцях курити не можна, бо там працюють і відпочивають не тільки курці, а тому дим їм шкодить. До 2012 року цим ніхто не займався і держава не проводила жодних протитютюнових кампаній.
Проконтролювати куріння на тих же зупинках дуже складно – це швидше залежить від культурного розвитку населення, його толерантності. Очікувати, що поліцейські тільки те й робитимуть, що ганятимуться за курцями на зупинках, не варто. Я б радше розраховував на те, що люди, керуючись цим законом, можуть не соромитися попросити курця загасити цигарку, бо так вони захищають своє право не вдихати тютюновий дим.
Місцевим органам влади потрібно розставити маркування про заборону куріння. Як тільки з’являться позначки зони, вільної від куріння, то, повірте мені, 95% відсотків курців відійдуть убік і не будуть нахабно “обкурювати” інших. Хоча залишаться й інші 5% відсот­ків, для яких куріння – принципова позиція. Якби було маркування, більшості конфліктів вдалося б уникнути. Курці, розумієте, часто є егоїстичними стосовно своєї залежності, намагаються захищати її до останнього. Тому й виникають часті непорозуміння.
– Які наслідки прийняття закону про заборону куріння – позитивні чи негативні? 
– Закон був направлений на зменшення споживання і попередження виникнення хвороб внаслідок вживання тютюну. Це була його основна мета. Тому ми для перевірки ефективності закону можемо прослідкувати за такими факторами: динаміка хвороб, споживання тютюну і поширеність куріння.  У 2013-ому за статистикою Україна була першою в світі по зменшенню ринку вживання тютюну. Ми викурили на 9 млрд сигарет менше, ніж у 2012 році. Якщо поділити цю суму 20, отримаємо кількість пачок. Тобто споживання тютюну значно зменшилося і залишилося на цій позначці зараз, що не може не тішити.
Поширеність куріння – складний показник, бо вичислюється з відсотків населення, що курить. За два роки цей показник зменшився приблизно на 2%: кількість жінок-курців зменшилася на 3%, а чоловіків – на 2%. Чи це є наслідками політики охорони населення від тютюнового диму? Частково так. Але також у цей час було підвищення “акцизи”, і тоді ж почав діяти закон про заборону реклами куріння. Комплексні дії є більш ефективними, ніж один законопроект.
Щодо поширеності хвороб, то можемо побачити, що, за деякими показниками, коли  пасивне куріння є одною з першопричин хвороб – бронхіальної астми, ішемічних хвороб серця, синдрому раптової смерті немовлят, – можна побачити зменшення за цими показниками в останні роки. Всі лінії йдуть вниз. Чи це вплив закону? Знову ж таки, не маємо чіткої інформації, але, звісно, він посприяв тому, що захворюваність зменшується.
– Прошу сказати, як часто заклади громадського харчування порушують закон про заборону куріння?
– Наскільки мені відомо, близько 15-20% відсотків закладів по Україні таки порушують цей закон. Але по Львову ця статистика значно менша, Львів – все-таки, дуже чемне європейське місто, в Одесі або, наприклад, у Києві доводиться боротися з порушеннями.
Знаю, що ресторани не сильно постраждали від цього закону. Якщо спочатку був помітним невеликий занепад, то зараз все гаразд. Курець, коли приходить в ресторан, навпаки, менше їсть за рахунок того, що більше курить, тобто користі їм від цього ніякої. А проблем більше, бо куріння не до вподоби всім відвідувачам.
– Зараз достатньо активно депопуляризується куріння? Є ефективною його антиреклама?
– Штрафи залишаються достатньо низькими.  Сьогодні якраз (19 липня – авт.) ми зареєстрували законопроект №4030а, за яким штраф збільшується у 20 разів, тобто складатиме 340, а не 51 грн.
Чи достатньо інформаційних кампаній? Ні, можу сказати, що їх практично немає, оскільки держава на профілактику не виділяє жодної копійки. Зараз у нас такий рівень сприйняття, що медицина – це виключно медикаменти, лікування, а про профілактику, попередження ніхто не думає. Тому з цим у нас все дуже погано – якщо й з’являються матеріали, то за кошти спонсорів і далі вже розповсюджуються через соціальні служби і ЗМІ. Ми проводили декілька кампаній цьогоріч, але на рівні державної політики такої роботи немає.
– Що, на вашу думку, більш продуктивно – говорити про шкідливість куріння чи пропагувати здоровий спосіб життя? 
– Дуже важливо зрозуміти, що інформаційні кампанії є ефективними тільки у зв’язці з дієвими заборонами і регулюваннями вживання тютюну. Тютюн – це єдина продукція, яка призводить до смерті при вживанні згідно з інструкцією. Інших аналогів у нас немає. Якщо б зараз тютюн лише з’явився на ринках, то ніякий уряд не дозволив би його продаж, знаючи про його шкідливий вплив. Це певною мірою була помилка людства, від якої позбавитися дуже складно.
Що стосується “меседжів” до населення, зокрема, до молоді, то я вважаю, що ні те, ні інше. Курці зазвичай є добре обізнаними з хворобами, до яких призводить куріння. Можна навіть сказати наступне: ми дуже добре проінформована, але фатальна нація. Можемо повторювати про шкідливість тютюнового диму ще багато разів, але все одно 37% чоловіків будуть курцями, а це, до слова, – найвищий показник у Європі. Відповідно, маємо і найвищий показник чоловічої смертності.
Цигарки повинні бути дорогими. Вони не мають коштувати 10-15 грн, а хоча б 40 грн. Коли ціна буде саме такою, плюс постійне інформування від друзів “це – ваше життя, яке ви, через куріння, собі вкорочуєте на 10 років”, тоді людина швидше шукатиме шляхи позбавлення від залежності.
Якщо пачка цигарок коштує 10 грн, цигарки продаються поштучно і держава не в змозі навіть дітей захистити від тих “одногривневих” сигарет, які вони купують біля школи (що є вже не адміністративною, а кримінальною відповідальністю), то про які інформаційні кампанії може йти мова?
Починається все в підлітковому віці, а доведено, що в такому віці, на жаль, є найменшим вплив інформаційних повідомлень. Можна сказати, що для підлітків цих “меседжів” взагалі не існує, вони їх пропускають повз вуха.
– Дуже часто курці обурюються на закони і нововведення, які, мовляв, “обмежують їхні права”. Як можна порозумітися з ними, не доводячи бесіду до конфлікту? 
– Якщо б існувало “право курців”, вони б виграли вже безліч судів у всіх державах. Україна – не перша країна, яка впровадила ці заходи. Я б сказав, що ми десь посередині – не останні, але далеко не перші.
Захисту прав курців не існує, бо неможливо навіть окреслити межі такого “права”. Є право на безпечне існування, право на здоров’я, право на здорове повітря, безпечні умови праці і так далі. А наркотична залежність, яка перетворюється у право забруднювати повітря, – це не є право, а демагогія. Можна курити у своїй квартирі – приватна власність ніким не регулюється – але коли тютюновий дим приносить шкоду, то прав для його поширення існувати не може.
Розмовляла Марія Горбань
Оригінал на саті Львівська Пошта
Поділитися новиною: