66Керівник спортивної редакції телекомпанії «Ера» Денис Зерченко розповів про своє ставлення до заборони реклами тютюну і куріння в кафе, барах та ресторанах. Денис – фанат спорту. «Спортивні новини від багатьох просто новин відрізняються позитивом і оптимізмом. Вони розповідають про досягнення, а не про вбивства і аварії», –каже він. Він переконаний, що здоров’я краще отримувати не в аптеках, а на спортивних майданчиках.
– Денисе, як ви ставитеся до заборони куріння в кафе, барах ресторанах? До заборони реклами тютюнових виробів?
– Я сам не курю. Я не можу витримати запах тютюнового диму. Коли переді мною йде людина і за нею тягнеться шлейф цього запаху, то мені хочеться знайти в магазині якусь протидію з подібним запахом, щоб приснути перед носом курця. Можливо, він зрозуміє, що я відчуваю, коли він перед моїм носом курить. Тому до заборони куріння в кафе, барах і ресторанах ставлюсь позитивно.
І те, що рекламу тютюну заборонили в ЗМІ – це абсолютно правильно.
– А як ставитеся до валу так званого спонсорства (а насправді реклами) алкогольних і пивних брендів спортивних змагань на теле- і радіоканалах?
– Для спортивного журналіста – це найбільш провокаційне питання. Тому що ми прекрасно знаємо фінансове положення, в якому перебуває українське телебачення. Таке спонсорство допомагає хоча б якось вижити спортивним програмам.
На державному рівні у нас не дуже спорт жалують. Я вітаю міжфракційне об’єднання депутатів, які відстоюють питання спорту і фізичної культури в парламенті. Зокрема, у них є така ініціатива: прописати законодавчо покарання тим телеканалам, які зменшують спортивне мовлення. Також треба обмежити витрачання коштів на футбол. Мені до болю образливо, що мільйони гривень витрачають на купівлю іноземних футболістів, в той час, коли у нас загинаються цілі види спорту.
Спортивні новини від багатьох просто новин відрізняються позитивом і оптимізмом. Вони розповідають про досягнення, а не про вбивства і аварії.
У мене є мрія – розповідати в наших спортивних новинах не тільки про світові чи олімпійські досягнення, а й про спорт в первинному значенні. Приміром, про бабусь, які займаються спортом і показують приклад молоді. Або про спорт у невеличких містечках, нові майданчики чи стадіони. Щоб показати на прикладі цих людей, що є чим займатися крім алкоголю, цигарок і наркотиків. А на прикладі наших відомих спортсменів показати, чого можна досягти, займаючись спортом. Найкращий приклад – це оптимістичний приклад. Побачить міський голова, що там відкрили майданчик, там стадіон, і подумає, а давай і ми відкриємо! А бачитиме, що все закривається, то й сам закриє.
– Який рекламодавець іде до вас?
– Цікаве питання. За ці 12 років я вже можу проаналізувати тенденцію. У 2001-2004 роках до нас здебільшого йшли бренди спортивного одягу, обладнання, амуніції, продукції. Кілька років поспіль – алкоголь і автомобільні бренди. Зараз – найбільше фармацевтичних брендів. Можливо через те, що у нас в країні стало менше здорових людей в країні? Але здоров’я краще отримувати не в аптеках, а на спортивних майданчиках.